jalla00 (jalla00) wrote,
jalla00
jalla00

жадан

+ +
І жінка з чорним, як земля, волоссям,
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.

Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.

Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.

Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.

Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.

Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.

Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.

Сергей ЖАДАН
С украинского. Перевод Андрея Пустогарова
* * *
И женщина с чёрными, как земля, волосами —
она столько лет знакома со мною —
совсем не тревожась, живет себе с нами
меж утренним светом и вечернею тьмою.

Среди железа и деревьев с горячей листвою,
среди стен и птичьих гортанных криков,
среди подземных русел с подводной травою,
среди своих снов и своих фриков.

Она ходит на стадионы и на базары,
пряча в куртке своей телефон и флягу.
Я готов устраивать городские пожары,
чтоб она оценила мою отвагу.

Я готов блокировать власть городскую
и в портвейн превращать озерную воду,
чтоб она, вспоминая что я существую,
писала мне письма про жизнь и погоду.

Я готов устраивать на ее улице забастовки,
чтоб быть ближе к ее нежности и злости лютой,
чтобы слушать, как она врет неловко,
про то, с кем спит и кого она любит.

Я придумаю новые буквы и знаки препинания,
я убью поэтов всех устарелых,
чтоб она забыла прежние знания,
чтобы слушала тишину и во тьму смотрела.

Или в небо, зелёное после холодных буден.
И в дожде пусть потонут памяти бредни.
Пусть забудет про все,
и меня пусть забудет,
но меня пусть забудет последним.

Tags: внешняя память, жадан, стихи
Subscribe

  • (no subject)

    невозможно в это поверить... 1300 пропавших без вести, количество погибших все время растёт, пока, вроде 58.мобильной связи нет, нет воды,…

  • "башня в лесу"

    мы вчера "вышли в люди", впервые после длительного воздержания: поехали в эссен на представление нового театрально-музыкального проекта, потому, что,…

  • я знаю пять имён девочек/мальчиков

    картинка из довоенных времен, когда ещё ходили по выставкам. (женская фигура-это скульптура) перечислю имена детей, друзей моих внуков, может, вам…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments