jalla00 (jalla00) wrote,
jalla00
jalla00

жадан

сегодня увидела в фэйсбуке  эти стихи и перенесла их сюда. в основном, конечно, для себя. но и для тех, кто владеет ещё одним языком.  месяц назад получила в подарок книгу с.жадана " життя марii", давно желанный подарок.
явная и намеренная отсылка к "Das Marien-Leben" (1912) рильке. хорошая книга получилась, рада, что она у меня теперь есть.

троица мальв, хоть и выглядит как складень, ничего не выражает. просто так

Сергій Жадан
Двадцять п’ятнадцять
+ + +
Як ми будували свої доми?
Коли стоїш під небесами зими,
і небеса розвертаються й відпливають геть,
розумієш, що жити потрібно там, де тебе не лякає смерть.
Будуй стіни з водоростей і трави,
рий вовчі ями й рови.
Звикай жити разом з усіма день при дні.
Батьківщина – це там, де тебе розуміють, коли ти говориш вві сні.
Клади камінь при камені, будуй свій дім,
на глині, на чорноземі твердім,
вибирай у землі з кишень вугілля й сіль.
Кожен повинен мати дах для поминків і весіль.
Потрібно мати місце, якого буде шкода.
Вода чогось варта, якщо це питна вода.
Коли справді шукаєш винних, то це не ми.
Все життя ми будували свої доми.
Брила до брили, цвях по цвяху, стіна до стіни.
Якщо можеш мене спинити, ну то спини.
Але якщо хочеш, щоби мене тут не було,
доведеться крім мене забрати й моє житло.
Поближче до сонця, подалі від пустоти.
Дерева будуть рости, діти будуть рости.
На тютюновому листі виступає роса.
Ми будували так, ніби вивершували небеса.
Мов упорядковували висоту.
Ніби словами наповнювали мову пусту.
Ніби повертали речам імена.
До брили брила, по цвяху цвях, до стіни стіна.
Голос сильним дається для співу, слабким для молитов.
Мова зникає, коли нею не говориться про любов.
Ночі не мають сенсу без темноти.
Світи наді мною, чорне сонце, світи.
+ + +
Кнопочна нокіа. Єдина родина.
Як тобі, ромко, моя батьківщина?
Тане в повітрі літа липка павутина.
Тиснеш до пазухи тепле дрантя, ніби господнього сина.
Що ти бачиш з-поза своєї заслони?
Голос ближче до стебел і серце ближче до крони.
З ночі викочуються розстріляні ешелони.
Риють пісок гробарі. Готуються до оборони.
Буде осінь, ти не будеш такою.
Ніхто, крім мене, не плакатиме за тобою.
На руках у населення щоразу більше зброї.
Якби я мав вибір, я б обирав собі інших героїв.
Буде зима, будуть дитячі співи.
Буде обрій кольору вохри й оливи.
Але тепер зелені тумани, червоні зливи.
В державних гімнах усе відчутніші циганські мотиви.
Двадцять років шукати вихід із дельти Дунаю.
Бачиш, я теж разом з усіма її перетинаю.
Ластівки прилітають з узгірь Синаю.
І немає, ромко, початку,
немає краю.
Все буде як вперше, все буде назовсім.
Юний місяць над золотим колоссям.
Червневі світанки з янгольським суголоссям.
Зручні родинні меблі, набиті твоїм волоссям.
І ти несеш своє серце, свою мороку.
Ступаєш разом з усіма до нічного потоку.
Теж думаєш перейти цю пітьму глибоку,
Приходить смерть,
і яка різниця з якого боку.

+++
11. Juli 2015 um 20:52
Коли вона остигає, ніби вогонь,

коли вона уповільнюється, мов ріка,

тиша торкається її скронь

і кожної літери на кінчику її язика.


І коли не стає слів,

і мова обриває нитку свою,

голос її стає подібним до полів,

з яких зняли золото врожаю.


Теплий натомлений грунт

ще відчуває в собі тяглість рослин,

і коріння має солодкавість отрут,

і має минущість хвилин.


І десь там – між холодом і теплом,

між тяглістю каменю й рухом води

завмирає і лишається тлом

усе, що потрапляє сюди.


Все переходить на темноту,

все спресовується в пил,

переплавляючись на тишу, на німоту,

набираючись терпіння й сил.


Ітоді знову надходить час,

коли все прокидається й повстає,

наповнюючи рухом все нараз,

озвучуючи усе, що є.


І знову родяться врожаї,

знову лаштуються жнива,

і тиша запалюється в горлі її

і перетворюється на слова.


Тоді голос її починає рости,

рветься вгору, мов гіркі часники,

корінням торкаючись німоти,

листям вростаючи у словники.


Tags: жадан
Subscribe

  • я знаю пять имён девочек/мальчиков

    картинка из довоенных времен, когда ещё ходили по выставкам. (женская фигура-это скульптура) перечислю имена детей, друзей моих внуков, может, вам…

  • ах, эти чёрные глаза

    (это аленкина, Elena Plötz hohkeppel новая картинка в моей коллекции, мне очень нравится. спасибо, аленка!) надо мне решить одну…

  • из жизни насекомых

    "самка комсомола откусывает голову самцу сразу же после спаривания" - в сети где-то видела. зять принёс на время каникул в дом террариум, и у них…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 7 comments